Здається, це було у 2006 році, або якраз раніше, коли я був у кімнаті для медитації, слухаючи свого вчителя, і раптом у мене виникла думка: «Я цього хочу!» Я хочу супроводжувати людей і робити так, щоб вони могли пережити ці переживання «ага», які мені так багато разів давались на моєму шляху.

Я хочу бути частиною їхнього розвитку та мати можливість спостерігати, як вони ростуть, як скарби відновлюються з конфліктів, як свобода виникає зі стиснення, а потім розслаблення. Я хочу бачити, як люди зітхають з полегшенням і радіють, бо шматочок пазлу в їхньому житті знову зібраний докупи. Я хочу мужньо провести їх крізь вогонь, знаючи, що під моєю опікою спека не зможе їм зашкодити. Цього я хочу, і водночас я хочу, щоб ми веселилися та сміялися... і тоді книга Marshall Rosenberg потрапила мені в руки.

Після першого вступного курсу я зрозумів, що хочу бути тренером. Відтоді я шукаю свій шлях, і кожне перехрестя збагачує мене досвідом. Саме цей досвід я намагаюся зробити відчутним на своїх семінарах. От і все. Більше нічого немає.

Ненасильницьке спілкування для мене є сполучною ланкою, містом не лише між окремими людьми чи між народами, але й містом для інтеграції давніх духовних традицій та мудрості у повсякденне життя.