Моє перше знайомство з ненасильницьким спілкуванням було схоже на повернення додому. Ідеї, представлені у філософії ненасильницького спілкування, здалися мені близькими та надали ясність і структуру моїм власним думкам. Для мене було особливо важливо ознайомитися з концепцією духовності в ненасильницькому спілкуванні. Зростаючи в країні, де різні релігійні ідеї були джерелом конфліктів між людьми, ця концепція дала мені розраду та надію. Саме це мене привабило. Що тримало мене на шляху вивчення ненасильницького спілкування, так це глибокий, щирий та змістовний зв'язок з людьми, учасниками та тренерами.

Мій шлях від першого знайомства з Ненасильницькою комунікацією до отримання рекомендації на сертифікацію був сповнений величезної підтримки, єдності та щирого бажання подолати труднощі, з якими ми стикаємося чи то за обставин, чи у стосунках. Відчуття спокою, яке прийшло після кількох тренінгів, було найціннішим даром. Зміна спочатку відбулася всередині мене, а потім з'явився простір для змін у якості стосунків з людьми навколо мене. Окрім особистих переваг та переваг у робочому середовищі, я також пишаюся роботою, яку виконую разом з командою у сфері соціальних змін, працюючи в Мережі Ненасильницької комунікації в Боснії та Герцеговині.

Наша країна дуже потребує миру, примирення, діалогу та нового погляду на вирішення конфліктів, і я з нетерпінням чекаю всього, що команда тренерів та кандидатів з нашої Мережі може дати нашій громаді. Завдяки цій надії та прагненню, мій шлях до того, щоб стати тренером з ненасильницького спілкування, та всі інші знання, які мене чекають, роблять час, що минув, і час, що прийде, змістовним та важливим.