Я працюю 20 років з людьми з неблагополучних районів, як над питаннями місцевого розвитку, так і над питаннями расизму, стереотипів та упереджень. Я також багато подорожував до Сенегалу та Буркіна-Фасо в рамках міжнародних проектів солідарності, здобуваючи досвід як тренер з міжкультурних питань.
Саме крізь цю призму я почав працювати у тюремній системі дев'ять років тому. Відкриття та інтеграція ненасильницького спілкування (ННК) дозволили мені піти далі та запропонувати заходи з міжкультурних питань, а також ініціювати впровадження ННК у тюремне середовище.
Зараз я працюю з численними виправними установами, пропонуючи навчання як для персоналу, так і для ув'язнених. Мені подобається ділитися знаннями та передавати їх тим, хто, можливо, не чув про ненав'язливе спілкування, хто спочатку може бути скептично налаштованим, але зрештою починає розуміти цінність і радість спілкування та встановлення зв'язків по-іншому – спочатку з собою, а потім з іншими. Дивовижно спостерігати, як життя може стати прекраснішим, коли наші наміри змінюються з того, щоб бути правильними чи переконувати інших.
Я також координую франкомовний колектив «Ремісники ненасильства», який об’єднує близько п’ятдесяти осіб, що працюють у системі правосуддя та мають спільний досвід навчання та використання ненасильницьких методів у повсякденному житті.
Окрім роботи з пенітенціарною системою, мені подобається працювати з профілактичними та громадськими службами місцевої влади, надаючи їм інструменти для пошуку більшого сенсу та радості у стосунках з користувачами та колегами.
На завершення я хотів би сказати, що радість, сенс життя та співпраця керують моїм бажанням працювати з організаціями та людьми, з якими я взаємодію.
J’ai travaillé pendant 20 ans avec les personnes des quartiers populaires à la fois sur du développement local et sur les questions de racisme, de stéréotype et de préjugés.J’ai aussi beaucoup voyagé au Sénégal et au Burkina Faso dans le cadre de chantiers de solidarité internationale et j’en ai tiré une expérience de formateur sur les questions interculturelles.C’est d’abord sous ce prisme que j’ai commencé à intervenir dans le monde pénitentiaire il y a 9 ans.
La découverte et l’intégration de la CNV m’ont permis d’aller plus loin et de proposer à la fois des activités autour des questions interculturelles et de commencer à proposer la découverte de la CNV dans le monde pénitentiaire.Je travaille maintenant avec de nombreux centres pénitentiaire au sein desquels je propose des formations pour le personnel et également pour les personnes détenues.
J’aime aller partager et transmettre auprès de personnes qui n’ont pas entendu parler de la CNV, qui peuvent être sceptiques au départ et qui finissent, pour certaines, par voir tout l’intérêt et la joie que cela leur procure de communiquer et de se mettre en lien d’une autre façon, d’abord avec eux-mêmes, puis avec d’autres et de voir combien il est possible de se rendre la vie plus belle en ayant une intention autre que celle d’avoir raison ou de convaincre.
Je coordonne également le collectif francophone Artisans de non-violence qui regroupe une cinquantaine de personnes qui interviennent auprès du monde de la Justice et qui ont en commun, pour la plupart, le fait d’avoir été formé et de partager ce que la CNV leur apporte au quotidien.
En plus du monde pénitentiaire, j’aime travailler avec les services prévention et animation des collectivités territoriales et leur donner des clés pour exercer leur métier de façon à y trouver plus de sens et de joie dans les relations avec les usagers et avec leurs collègues. Pour conclure, j’aime à dire que ce sont la joie, le sens et la coopération qui guident mes envies de travail avec les structures et les personnes auprès desquelles j’interviens.
