Ненасильницьке спілкування з людьми похилого віку, шана до них в останні роки життя та насильство агізму

У грецькій міфології Герас (звідси слова «геріатрія» та «геронтологія» походять від давньогрецької) був богом старості. Його зображували як крихітного, зморщеного старця. Протилежністю Гераса була Геба, прекрасна дівчина, богиня молодості. Геба подавала нектар та амброзію всім богам та богиням на горі Олімп. Навпаки, Герас не служив нічому солодкому, він радше служив страху стати кволим, старим та померти. Його римським еквівалентом був Сенект (звідси ми походимо до таких слів, як «Старший» та «Сенат»).

Для греків Герас також був метафорою інвалідності, його часто зображують спираючись на тростину. Однак, з прагматичної латинської точки зору, старість давала доступ до мудрості, а отже, і до політичної влади в Сенаті. «Старший» тоді ставав людиною, яка заслуговує на повагу, а «старшинство» – якістю, яку варто цінувати. Статусний символ старості визнається латинським словом «antianus», що означає більше історії: тут відходять слова «ancient», «ancienne», а в італійській мові «anziano».