Передумови: Ми мали на меті дослідити вплив програми навчання ненасильницькому та невербальному спілкуванню й самоприйняттю серед корейських студентів-медсестер.

Методи: Ми зарахували студентів на факультети медсестринства трьох університетів у місті Пусан, Південна Корея. Студентів було випадковим чином розподілено на експериментальну (n = 38) та контрольну групи (n = 36); згодом вони заповнювали анкети до та після навчання. Дані були зібрані у березні 2023 року. Експериментальна група була зарахована до програми, що включала 390 хвилин лекцій, практики, рольових ігор, обговорення та рефлексії протягом 8 годин щоденних занять, загалом вісім сесій. Навчання мало на меті допомогти студентам зрозуміти та практикувати ненасильницьке та невербальне спілкування. Дані були проаналізовані за допомогою описової статистики, тестів хі-квадрат та парного t-тесту.

Результати: Порівняно з контрольною групою, експериментальна група продемонструвала значне покращення показників ненасильницького спілкування після втручання (t = -2,442, P = 0,020); однак, суттєвих міжгрупових відмінностей у показниках невербального спілкування або самоприйняття після втручання не було.

Висновок: Для розвитку комунікативних компетенцій медичного персоналу, включаючи студентів-медсестер, необхідні індивідуальні програми навчання комунікації. Крім того, вкрай важливо встановити стандарти комунікативної компетентності. Зокрема, з довгострокової перспективи, для ефективного покращення комунікативних можливостей студентів-медсестер у Кореї необхідна безперервна освітня стратегія. Можливо розробити навчальні програми, які можуть систематично покращувати комунікативну компетентність серед студентів-медсестер.