Емпіричні дані з літератури про співчуття свідчать про невід'ємну складність навчання якостям, пов'язаним зі співчуттям, і вказують на нещодавній зсув у бік просування втручань, спрямованих на покращення комунікативних навичок, пов'язаних зі співчутливою турботою. З огляду на відсутність міцного емпіричного та теоретичного розуміння співчутливої ​​комунікації, цей огляд визначає та інтегрує визначення та теоретичні підходи до співчутливої ​​комунікації на основі існуючої літератури. Загалом 5813 записів, виявлених шляхом початкового пошуку в чотирьох базах даних (Scopus, Web of Science, PubMed та APA PsycNet), у поєднанні з 49, отриманими шляхом ручного пошуку, пройшли скринінг на основі рекомендацій PRISMA-ScR. Загалом 57 статей, що відповідали критеріям прийнятності, були завершені для наративного синтезу (який включав тематичний та контентний аналіз). Цей огляд слугує конструктивною критикою суперечностей та проблем, пов'язаних з емпіричними даними щодо вербального та невербального співчуття, і зображує концепцію, що існує поза межами її впливу на полегшення страждань, описуючи співчутливе спілкування у світлі (1) когнітивних аспектів, (2) афективних аспектів, (3) поведінкових/станових аспектів, (4) реляційних аспектів, (5) співчуття до себе, (6) взаємності, (7) індивідуально-специфічних доброчесних рис або цінностей.

Підкреслюється необхідність інтегративного визначення співчутливої ​​комунікації та теоретичної бази, яка пов'язує компоненти співчутливої ​​комунікації з її передумовами та результатами. Огляд є дійсним та надійним джерелом рекомендацій для майбутніх досліджень теорії, освіти та втручань у співчутливу комунікацію. Результати огляду можна інтерпретувати як у світлі сучасної, так і традиційної теорії комунікації, маючи практичне значення для різних сфер суспільства (тобто сім'ї, робочих стосунків, бізнесу та охорони здоров'я).